Олександр КАМУРЗАЕВ,

Глава наглядової ради ПАТ «Чернігівський завод радіоприладів» (ЧеЗаРа)*

* підприємство  є членом “Ліги оборонних підприємств України”

Головне в питанні співпраці з державою – рівність державних та приватних виробників оборонної продукції в доступі до тих можливостей, які має країна, а також в організації взаємин з потенційними замовниками в силових структурах.  Наприклад, підприємства державного сектору, які замкнуті на «Укроборонпром», мають набагато більші можливості на відміну від приватних, отримувати інформацію від держструктур, що знаходяться за кордоном.

Крім того, необхідне розуміння з боку влади, що приватна компанія не може вкладати гроші у підготовку організації виробництва, роботу конструкторів, технологів, не маючи уявлення про те, чи буде замовлення на конкретну продукцію військового призначення.

Також важливим питанням залишається оновлення ДСТУ та ТУ, за якими працює замовник. Вони ще 60-70-х років. Це часи, коли не було таких матеріалів і технологій, які є на сьогодні. Це призводить до того, що за формальною ознакою замовник, може взагалі не приймати будь-який сучасний продукт. Адже він реально не відповідає застарілим вимогам, які вже давно потрібно змінювати. І це важливе питання, на яке варто звернути увагу при роботі з Міністерством оборони.

Михайло ПРОХОРЕНКО,

Заступник генерального директора ПрАТ «ХК« Укрспецтехніка»*

* підприємство  є членом “Ліги оборонних підприємств України”

Як відомо, будь-яке працююче підприємство зацікавлене у виході своєї продукції на міжнародний ринок. При цьому, необхідно, щоб всі підприємства однієї держави, діючи на зовнішніх ринках, не залежно від форми власності, перебували хоча б в однакових умовах. Не повинно виходити так, щоб приватні компанія витіснялися державними, що найчастіше має місце в сучасних українських реаліях.

Крім того, процес ціноутворення на продукцію військового призначення під час торгівлі на зовнішніх ринках повинен мати якісь логічні межі. Не може бути так, щоб спецекспортер формував ціну, завищуючи її настільки, що наша продукція стає не конкурентоздатною. Необхідно дати можливість приватним підприємствам самим формувати ціну і проводити необхідні відрахування до держскарбниці за зовнішньоекономічну діяльність. А то виходить, що ми ведемо переговори, але не можемо визначити ціну для потенційного споживача, адже за нас це робить спецекспортер.

І ще один момент – виставкова діяльність. Трапляється так, що площі, які нам пропонують іноді у ДК «Укроборонпром» для участі у виставці, набагато вищі за  ціною, ніж вони є безпосередньо у організаторів заходу. Але це ж не нормально. Ми ж також як і представник держпідприємств, представляємо країну за кордоном. Тут ми рівні…

Артем В’ЮННИК,

Директор ТОВ «Науково-виробниче підприємство« Атлон Авіа»*

* компанія є членом “Ліги оборонних підприємств України”

В цілому наші взаємини з державними структурами, можна назвати конструктивними. При цьому, якщо говорити про вітчизняні силові відомства з якими доводиться працювати, то на практиці у кожному з них є свої власні особливості побудови взаємин.

У випадку з Міноборони, то, на мій погляд, в цілому система, яка вціліла ще за радянських часів, досить відпрацьована і, в принципі, націлена на отримання якісного результату. У той же час, деякі моменти вимагають певного коригування з урахуванням нинішніх реалій. Наприклад, сам механізм розробки нових зразків озброєння та військової техніки показав на практиці свою недієздатність. Слід рухатися в напрямку його зміни, мінімізуючи, наприклад, внесок держави на перших етапах розробки, але забезпечуючи гарантовані закупівлі в разі досягнення встановлених тактико-технічних характеристик.

Крім того, слід розуміти і усвідомлювати, що приватні компанії сильно відрізняються за своєю природою від державних, і це необхідно враховувати під час формування взаємовідносин між державою та приватним сектором. Наприклад, методи ціноутворення, які застосовуються для державних підприємств виробників озброєнь, на мій погляд, не прийнятні для приватних компаній. Одна справа, коли держава купує у свого ж підприємства, і зовсім інша, коли купуються розробки приватної компанії, створені за власні гроші, в ініціативному порядку, і в які держава нічого не вклала.

Сергій ЗГУРЕЦЬ,

Директор інформаійно-консалтингової компанії Defense Express *

* компанія  є членом “Ліги оборонних підприємств України”

Наша компанія доклала значних зусиль задля заснування «Ліги оборонних підприємств України». Нині, на першому етапі, «Ліга» об’єднує у своєму складі провідні українські підприємств і організації приватної форми власності, які насамперед сповідають спільні цінності. Проте коло учасників збільшується, з огляду на те, що є виклики, які є однаковими для усіх: для потужних, середніх та малих компаній, які намагаються побудувати бізнес у оборонній сфері. Це насправді складно. Тому нині якраз і йдеться про формування нових стандартів державно-приватного партнерства у оборонно-промисловій сфері; удосконалення внутрішньої кооперації, і, власне, про допомогу один одному. Платформа «Ліги» має стати надійною основою для цього.

Є чітке розуміння перспектив. Наші приватні компанії повинні скласти суттєву частку вітчизняного ОПК, адже ступінь їхньої мобільності, гнучкості, креативності значно вища за більшість державних підприємств. В Україні модель взаємодії силових та державних структур з приватними компаніями, які займаються розробкою та виготовленням озброєнням та військової техніки, лише створюється. Існує низка системних складнощів та перешкод, усунення яких потребує і кваліфікованого обговорення, і підготовки необхідних рішень і рекомендацій. З огляду на це, потенціал інформаійно-консалтингової компанії Defense Express, всі наші проекти – інформаційні, публічні, консалтингові, видавничі – значною мірою будуть націлені на вирішення саме цих актуальних завдань.

Виталий НЕМИЛОСТИВЫЙ,

Почесний голова корпорації «УкрІннмаш»*

* корпорація є членом “Ліги оборонних підприємств України”

Поточне законодавче поле України в сфері оборонної промисловості  та військово-технічного співробітництво на сьогодні серйозно відстало від справжніх реалій в країні. Склалася складна ситуація в реалізації конституційних прав суб’єктів господарювання незалежно від форми власності перебувати в рівних умовах в процесі своєї діяльності. Натомість існує монополія, яка унеможливлює нормальний розвиток галузі.

Зокрема, є кілька ключових моментів. По-перше, на нормативному рівні держава не має права підтримувати приватні компанії з точки зору підготовки виробництва того чи іншого зразка озброєння або техніки. В той же час така можливість є для державних підприємств. По-друге, для того, щоб вийти на світовий ринок, приватним компаніям необхідно йти до прямого конкурента ДК «Укроборонпром», і з ним погоджувати право вести перемовини, право виставляти ту чи іншу ціну, і, врешті решт, погоджувати право підписувати контракт. І це на фоні того, що в країні існує державна система контролю за нерозповсюдженням озброєння. Є відповідний державний орган. І це має бути функція держави, а не «Укроборонпрому» або спецекспортеру.

Свого часу я був ініціатором скасування закону про створення ДК «Укроборонпром». Не тому, що я не полюбляю керівників, а тому що на сьогодні створена система, яка не дає можливість державі виконувати її функції, а господарюючим суб’єктам свої. Будь-який керівник підприємства зі складу ДК «Укроборонпром» або безпосередньо самого «Укроборонпрому» зорієнтований лише на отримання прибутку, а не на підвищення обороноздатності країни, втілення сучасних технологій і розвиток промисловості України загалом.

Отже діюча система оборонно-промислового комплексу, стримує розвиток, вона не дає можливості в першу чергу збройним силам отримувати в найкоротші терміни найякісніші зразки озброєння чи військової техніки за найнижчою ціною. Вона також, стримує розвиток військово-технічного співробітництва з іноземними державами, її треба змінювати. І яку мого швидше.