Наразі триває обговорення та підготовка до розгляду у першому читанні проекту Закону України «Про оборонні закупівлі». Своїми думками з цього приводу ми попросили поділитися з нами засновника підприємства-учасника Ліги ТОВ «МАРКЕТ-МАТС» Ігоря Крола.

– Ігоре Марковичу, чого Ви очікуєте від нового Закону?

І.К.: Перш за все того, що він нарешті врегулює такі питання, як визначення вартості продукції, гарантування та підтвердження якості, отримання інформації щодо запланованих закупівель та доступу до участі у процедурах закупівлі.

– Я знаю, що Ви безпосередньо взяли активну участь у формуванні пропозицій Ліги до цього законопроєкту і, зокрема, в частині ціноутворення. В чому суть цих пропозицій?

І.К.: Так, дійсно, нами запропоновано  низку положень стосовно ціноутворення. Як відомо, наразі під час укладання та виконання Державних контрактів з закупівлі озброєння і військової техніки (у випадку  закупівлі у суб’єкта господарювання,  який  є єдиним в Україні  виробником,  або  зареєстрований  як  виробник продукції, робіт і послуг оборонного призначення),  закупівля яких становлять державну таємницю, склалася запропонована з боку Міністерства оборони України (Замовника) ускладнена практика багаторазового переузгодження цін на продукцію, що постачається.  Замовником використовуються дві моделі цін, а саме орієнтовна та договірна. І кожного разу при погодженні (перегляді) орієнтовної чи договірної ціни, Виконавцем готується та надається Замовнику значний обсяг  розрахунково-калькуляційних матеріалів у визначені Контрактом стислі терміни, з обов’язковим залученням до розгляду представника Замовника на підприємстві та ще двох Департаментів  Міністерства оборони України (фінансового, внутрішнього аудиту та фінансового контролю). Таким чином, при виконанні одного Контракту погодження ціни на продукцію здійснюється мінімум три рази в чотирьох структурах Замовника (мінімум 12 погоджень…).

– Тобто, на Вашу думку, існуюча практика багаторазового погодження та перегляду орієнтовної та договірної ціни під гаслом «економії бюджетних коштів» немає нічого спільного з принципами ринкової економіки?

І.К.: Ви абсолютно праві. Такий підхід насправді є наслідком минулого,  адже принцип компенсації всіх витрат підприємству не є економічно стимулюючим та відволікає значні людські ресурси Виконавця та Замовника. Намагання останнього залишити за собою право постійної багаторівневої ревізії ціни може також свідчити про недостатню компетентність окремих фахівців при визначенні рівня цін та намагання створити умови для уникнення відповідальності при прийнятті рішень, та може створювати передумови для виникнення корупції. В свою чергу Департамент внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міноборони з роздутим штатом співробітників виконує функції «стороннього спостерігача» з наданням формальних застережень, за які не несе ніякої відповідальності. До того ж структурний підрозділ Департаменту фінансів МОУ, що займається договірною та економічною роботою, також не несе ніякої відповідальності та дублює функції економічного підрозділу Департаменту військово-технічної політики, розвитку озброєння та військової техніки МОУ. Я вважаю, що по суті всі зазначені підрозділи МОУ дублюють Державну аудиторську службу України. У підсумку, все зазначене створює колективну безвідповідальність за кінцевий результат.

Крім того, відповідно до «Положення про представництва державних замовників з оборонного замовлення на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого ПКМУ від 21.10.2009 № 1107, представництво замовника під час виготовлення продукції (у тому числі і співвиконавцями) зобов’язане здійснювати контроль за якістю продукції, своєчасною її поставкою, перевіряти і візувати РКМ щодо рівня договірних цін та здійснювати контроль за правильністю визначення витрат. Відповідно умовам  державних контрактів контроль за витрачанням Виконавцем коштів державного бюджету, що спрямовуються на виконання оборонного замовлення за Контрактом, здійснює представництво замовника. Також на  керівника представництва замовника покладається відповідальність за правильність розрахунку (формування) та застосування цін на продукцію оборонного призначення за державним оборонним замовленням (у т.ч. цін на матеріали та покупні комплектувальні вироби), обґрунтування витрат на всіх етапах її виробництва. То ж виникає питання: «Для чого потрібно багаторівневе погодження та перепогодження ціни, якщо вся відповідальність вже покладена на представництво замовника?»

 – Я так розумію, що зазначені Вами проблеми значно ускладнюють досягнення основної мети державного оборонного замовлення, а саме: якісного та своєчасного забезпечення Збройних Сил України озброєнням та військовою технікою?

І.К.: Саме так, і це в умовах реального збройного протистояння з країною-агресором! Тим більше, що наявна система ціноутворення не враховує вимоги та положення  Господарського та Цивільного кодексів Украйни, в яких зазначається, що Контракт із закупівлі вважається укладеним після досягнення сторонами згоди по всім істотним умовам,  у тому числі, й по ціні. Ціна на продукцію, що постачається за Контрактом з закупівлі є істотною умовою договірних відносин, вона повинна бути погоджена сторонами під час проведення конкурсних переговорів до укладання Контракту. А далі вже, сторони укладають Контракт (відповідно Типового державного контракту) з конкретизацією лише особливостей його виконання, без зміни істотних умов, у тому числі й ціни.

– Тобто, за умовами Типового державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням, передбачена лише договірна ціна, погоджена під час переговорів.?

І.К.: Однозначно! Орієнтовна ціна не є кінцевою за Контрактом, тому контракти які укладені за зазначеною ціною можуть вважатися недійсними, тобто необов’язковими до виконання, і це за державним оборонним замовленням!!!

Модель ціни «орієнтовна» не передбачена ні Законом України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012 № 5007-VI, ні Господарським кодексом України, ні Типовим державним контрактом на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням (додаток до ПКМУ від 27.04.2011 №464 «Питання державного оборонного замовлення»). Тобто, виходячи з існуючих нормативних документів за Контрактами з закупівлі ОВТ за державним оборонним замовлення повинна використовуватися єдина модель ціни фіксована (договірна).

– Так в чому ж полягають Ваші пропозиції? Які зміни запропоновані до законопроекту?

І.К.:. По перше, в Контрактах за державним оборонним замовлення з закупівлі ОВТ нами запропоновано застосовувати єдину модель ціни – фіксовану (договірну). Це означає покладання відповідальності за рівень ціни на виробника . Держава залишає за собою право та можливість перевірки через відповідні ревізійні підрозділи.

У разі перевищення фактичної рентабельності продукції, що встановлюється Державою через уповноважений орган, можливо  передбачити відповідні штрафи та повернення коштів в бюджет, позбавлення ліцензій, пільг і таке інше.

На нашу думку, такий підхід дозволить визначити реальну відповідальність посадовців МОУ, скоротити дублюючі та роздуті структури Замовника, а також значно спростить виконання державного оборонного замовлення та виключить можливість виникнення корупційних дій. Державний замовник повинен бути зосереджений на питаннях удосконалення маркетингу та своєчасного забезпечення ЗСУ сучасним ОВТ.

Що ж стосується виконання Контрактів з розробки ОВТ, де дійсно важко передбачити витрати, то в цьому випадку, на нашу думку, можливе використання двох моделей цін: попередня (гранична) та  ціна з компенсацією витрат.

Питання ставив прес-cекретар Ліги оборонних підприємств України Іван Ступак

Використання матеріалу за умови вказання джерела (СС BY 4.0)